1829 рік. Юний Микола Васильович Гоголь служить судовим писарем у III відділенні Власної Його Імператорської Величності канцелярії в Санкт-Петербурзі (хоча у реальному житті Третє Відділення було не розшуково-кримінальним органом, а службою державної безпеки з досить широкими повноваженнями). Під час несення служби, найчастіше при вбивствах, Гоголя хвилюють напади, під час яких його переслідують дивні марева, і в несвідомому стані він записує, здавалося б, безглузді речі. Несподівано Гоголь знайомиться із знаменитим слідчим Яковом Петровичем Гуро, який відразу відзначає незвичайні властивості молодого писаря: його беззв'язні записи виявляються цінними підказками у розслідуванні, що допомагають дуже швидко викрити вбивцю. Увечері того ж дня, Гоголь, придушений критикою і невпевненістю у власному таланті, в сльозах і безсилої люті спалює усі куплені зразки свого першого наївно-романтичного твору «Ганц Кюхельгартен».
